News Ticker

Похорони Василя Івкуна

Швидкі новини

  • Тюльпани перед міським фонтаном
  • вороненко
  • русский мир
  • dtp3
  • зароботки
  • приватбанк
  • грош
  • дтп
Івкун

Василь Дмитрович Івкун народився у 1984 році, В сім’ї селян-хліборобів. Мати та батько все життя пропрацювали в совхозі ім. Суворова, батько комбайнер, навчив сина любові до рідної землі та жовтому полю під синім небом, беручі маленького Василька з собою в поля, збирати хліб на комбайні. Тому і пішов хлопець по стопам батька, після закінчення другої школи, навчатися в сільськогосподарську школу в с. Пороги, де набув фаху комбайнера і тракториста.

Відслужив армію. Повернувся до рідного міста. Пішов працювати спочатку до бувшого совхозу, так як і батьки, потім на приладобудівному заводі і товаристві “Спектр” (вугільний склад).

Весною під час загрози підлого нападу Путінської Росії Василь Івкун, був мобілізований до війська, де дякуючі своєму фахові тракториста обійняв посаду-оператора навідника БТР.  В червні-липні прийшов додому у відпуску, мати не хотіла відпускати сина, вмовляла його залишитись і відкупитися від армії. Хлопець не захотів, а пішов у військо, продовжувати боронити рідну Україну. Під час Іловайської трагедії, він був серед тисяч наших хлопців, хто із-за зради людей з великими погонами, що зуміли підтвердити високе звання шакалів (так називають прості солдати і сержанти засучених офіцерів), із-за тупості генералів, та зради високопосадовців, про що постійно говорять, як командири добровольчих батальйонів так і прості солдати. Хлопець загинув, сказавши на останнє своїй матері: “Мама, танки!”.

Автору навіть страшно уявити в якому жаху, опинилися хлопці, кожен з наших читачів, нехай хоть трохи спробує уявити той стан в якому був хлопець, якій викликав у нього самі потаємні страхи і останній порив, тієї частини душі, яку ми вважаємо дитячою частинкою, там де живе віра в те, що мати захистить від самого страшного ворога. Такого ворога, яким став для Василя ОБТ Т-72 У, Основний бойовий танк Російської Федерації. Я вважаю, що більше говорити не потрібно.

Потрібно-лише пам’ятати і допомагати не просто країні. А допомагати людям, які опинилися, там на лінії фронту. Тім кому просто не повезло, що вони отримали повістки до воєнкоматів і попали в саме пекло. Люди  не будьте байдужими, вам повезло ви не на фронті, але ці хлопці вони там.

Що поробиш, що у нас у країні так багато потвор з атрофованим поняттям про життя, вони всі поголовно вважають себе “хорошими хлопцями” і так і говорять один про одного “він хороший, нормальний хлопець, з ним можна мати справу він рішає проблеми і таке інше”. Але ці люди ніколи вам не подивляться в очі, а якщо і подивляться, то лише для того, щоб показати власну перевагу. А от так як ваші сини піти на фронт і воювати, вони цього не зроблять, вони краще будуть сидіти десь далеко в кабінетах, “рішати питання”, будуть красти гуманітарну допомогу від волонтерів і простих людей, продавати браковані бронежилети, або ще гірше крадені у власних солдат і думати, що завдяки своїм кривавим грошам втечуть за кордони і плювати, вони хотіли, що із-за їхнього скотства гинули люди, да так, що тільки в одній Вінницькій області було 40 похоронів в один день, як про це говорив підполковник Малярчук, заступник обласного воєнкома. Але ми прості люди, повторюючі слова Ямпільчанина, “чорні люди”. Тут, в маленьких, містечках наше все. Наші домівки, городи, кури, свині, машини, гаражі і все інше, що створює наше життя. Нам тікати нікуди.

Так, що не проходьте повз людей, які збирають допомогу. Адже від вашої копійки і від вашої участі буде залежати, чи знову під обеліском буде стояти чорна лакована труна.

Слава Україні!!!!!!

Михаил Горбунов.

 

Поділися з друзями:

1 КоментарнаПохорони Василя Івкуна

  1. не будьте байдужими до наших хлопців в АТО, допоможіть їм!
    вся інформація на фото: http://pikbox.ru/img/19/20141025155144913_81c4MZLklA.jpg

Залишити коментар