News Ticker

Олена Гриненко жінка, що знайшла власний шлях до успіху. Переможниця конкурсу “Мода та колір 2015″

Ямпільчанка виграла міжнародний конкурс з бісероплетіння Мода та колір 2015

Швидкі новини

  • Тюльпани перед міським фонтаном
  • вороненко
  • русский мир
  • dtp3
  • зароботки
  • приватбанк
  • грош
  • дтп

Ямпільщина – край талановитих майстрів, які своєю творчістю з давних-давен дивували світ. Чарівна вишивка, монолітна скульптура з пісковика створена умілими руками митців, завжди захоплювала та прославляла край майже у всіх куточках земної кулі.

БІСЕРОПЛЕТІННЯ.

Люди завжди використовували невеличкі камінчики, мушлі, патички створюючи різнобарвні картинки, квіти з бісеру, що нанизані на полотно чи тоненьку нитку. Самий старий зразок, що представлений як вишивка бисером, був знайдений в Кенії, Американськими археологами, він налічує майже 40 000 років. Більш за все подібні предмети знаходять на території Київської русі, безпосередньо на Україні. На нашій землях трапляється багато скляних намист,  кілець, та браслетів, що використовувалися жінками в якості прикрас. Нехитрим знаряддям прадавні Українки творили справжні вироби мистецтва, які дивують уяву до наших днів.

ПРОДОВЖУЮЧИ СТАРІ ТРАДИЦІЇ.

В Ямполі, що на Вінниччині, проживає молода тендітна жінка, мати дітей та дружина щасливого чоловіка Олена Гриненко. Як і більшість родин нашого часу вони намагається змінити своє життя на краще. Але їх шлях повністю відрізняється від дороги більшості родин Ямпільчан. Важко працюючи на основній роботі, ставку люди зробили не на заробітки в Москві чи у Києві, а на мистецтво створення краси під назвою український сувенір. Їх яскравий приклад стає ще одним аргументом на користь глобалізації світу засобами зв’язку. Звичайно творча натура знайшла б шляхи для власної реалізації, за будь-яких умов не використовуючі тренінг особистісного зростання. І не будь інтернету, мистецтво Олени дало б іншу поросль скрізь асфальт побутових проблем, розквітнувши прекрасною квіткою з бісеру. Така доля кожної обдарованої людини – ставати відомою дякуючи власному таланту.

В нашому випадку слава прийшла за допомогою «всесвітньої павутини». Розпочавши займатися бісороплетінням, пані Гриненко навіть не здогадувалась, що дякуючи своєму захопленню, зуміє отримати не тільки славу, але і дасть відповідь на питання, як створити власний бізнес завдяки поціновувачам декоративно-ужиткового мистецтва. Перші зроблені для душі вироби приглянулися місцевим митцям і пішовши на зустріч проханням, Олена Гриненко їх продала. Далі пішли замовлення і потроху жінка почала зростати, не тільки як майстер, але як і бізнесмен. Адже генетична пам’ять – штука цікава і від рідного просто так не відмовишся як би не намагались підмінити нам цінності.

ШЛЯХ ДО УСПІХУ.

На жаль Ямпіль – дуже маленьке містечко, де любителі прекрасного становлять невеличку долю населення. Як правило, люди за дріб’язковими проблемами, відають перевагу можливості купити золоті прикраси, щоб потім виставляючи їх на зовні, навіть не розуміти їх справжньої вартості. Головним критерієм стає, чим більше важить в грошовому еквіваленті, тим воно краще. Хоча дивлячись на такі зразки «прекрасного», а особливо на вираз обличчя  власників, потихеньку сподіваєшся, що їх розвиток не зупинився на рівні початкової школи.  В таких умовах у пані Олени звісно почалася криза замовлень. Та творча натура, яка звикла імпровізувати, просто не може жити в спокої.

Інтернет для більшості Українців вже років двадцять став за норму життя. Блукаючи в пошуках матеріалу для своїх виробів, Олена постійно натрапляла на об’яви інших майстринь про продаж виробів. Що наштовхнуло її на думку, чому б не спробувати самій розширити географію своїх продажів та не скористатися сучасними можливостями розширення бізнесу.  Заповнивши заявку на участь в конкурсі «Мода та колір 2015», що в цьому році проводився на сайті http://www.mylovelybeads.com/ пані Олена розмістила роботу під назвою «Мрії про море». Далі було довге очікування.

Якось, перевіряючи електрону скриньку наша героїня побачила лист, що повідомив їй про те, що вона стала призером конкурсу і поважне журі віддало перевагу її роботі. Це стало переломним моментом  в  долі. І після успіху жінка навіть задумується над питанням як створити власний сайт.

ТВОРЧА РОДИНА ОЛЕНИ ГРИНЕНКО.

Творчість жінки підштовхнула чоловіка до створення чудових прикрас за технологією холодної обробки металу, в якій використовуються мотиви стародавніх сарматів.  В своїх виробах, що вражають аутентичною простотою, чоловік зачаровує магією міді, флористичними мотивами та мінімалізмом. Олена, вмілими руками, оздоблює творіння чоловіка, заставляючи по новому сприймати незамислуваті мотиви, створенні руками майстра. В їх спільній творчості в повній мірі повстає пам’ять предків та сучасність. І хоча вона називає свої вироби Східними назвами. Обізнаний мистецтвознавець з легкістю розпізнає трипільські мотиви, яскраві барви Дністрової хвилі, форми Скіфської пекторалі та багато іншого, що зуміли передати нам предки через генетичний код. Навіть не замислюючись пані Олена та її чоловік відтворюють те, що дарує наша земля, що вона дарувала пращурам.

ПОТРІБНО ВІРИТИ У СЕБЕ.

Проблема маленьких містечок та сіл не в тому, що вони не можуть надати робочі місця і тому люди з них тікають. Проблема в самих людях. За багато сторічь ми звикли, що живемо від щедрот царя, генсека, президента, депутата. Мешканці настільки вбулися в споживацьку роль, що з радістю дивляться  у руки панові, а коли того клює червоний півень, роздирають його на шматочки. Як це недавно сталося з одним із представників всемогутнього клану, що диктував свої закони. Плескаючи і прославляючи більшість з тих, хто отримував медичні халати та бесідки на свої подвір’я враз відвернулися і почали плескати у руки новій владі, ставши її гнилою опорою. Думаючи не про те, щоб працювати на славу Рідного краю та громади, що його виплекала, а про те щоб нахапатися і знищити, що залишилося від попередників.

В таких умовах зростає нове покоління, закінчуючи школи, вони презирливо ставляться до природи, людського життя, власної честі та гідності. Залишають домівки, тікають з рідного міста , вважаючи що втеча найбільший здобуток. Ті, що не змогли втекти, залишаються удома потихеньку деградують , спиваються і з люттю дивляться услід одноліткам, що зуміли облаштувати себе на рідній землі. Навіть не здогадуючись, що це вже не так важко зробити. І залежить від них самих. Потрібно лише стати і працювати, відкинувши всі сумніви та не дивлячись яка погода в Ямполі.

Приклад Олени Гриненко, звичайно, викличе не тільки позитивний відгук у серцях. Негативу і заздрощів буде навіть більше. Але сподіваємось, що розповівши її історію ми допоможемо тим хто шукає своє місце і хоче добитися успіху заради того, щоб рідне місто жило, квітнуло,  а діти не мріяли з нього втекти.

 

Олександр Пелешко,  Серпень-вересень Ямпіль 2015 рік.

Screenshot-14

Поділися з друзями:

Залишити коментар